Чим живе одна з найбільших в Україні ветеранських організацій
Цього тижня була добра нагода відвідати Раду ветеранів ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг». Їі голові – Володимиру Зайцю – виповнилося 75 років. Щоб привітати ювіляра, який вже 20 років очолює Раду, в її приміщенні зібрався дружній ветеранський актив. Тож автору цих рядків було з ким поспілкуватися та поговорити про те, чим зараз - в нинішній нелегкий для нашої країни час - живе ветеранська організація підприємства.
«Наша організація, яка налічує 19 тисяч ветеранів, є однією з найбільших ветеранських організацій в Україні, - зазначив Володимир Заяць. – Тому нашій команді з 20 осіб, з яких складається Рада ветеранів підприємства, роботи вистачає. Щоденно люди приходять до нас на прийом з дуже різних питань, хтось потребує допомоги – матеріальної чи для вирішення якихось побутових проблем, інші – просто для того, щоб поспілкуватися, щоб дізнатися, як там справи на рідному підприємстві, якому чимало з наших ветеранів присвятили все своє трудове життя. Ми завжди всіх вислуховуємо і намагаємось кожному допомогти.
Знаєте, для багатьох ветеранів дуже велике значення має, що про них не забувають. Їм приємно бачити, що про них пам’ятають, навіть, скажімо, і на 20 рік їхнього перебування на заслуженому відпочинку після виходу на пенсію. І чим більше років відділяє людину від роботи на підприємстві, тим більше, за моїми спостереженнями, її тішить, як то кажуть, зігріває їй душу, будь-який знак уваги до неї від нашого ветеранського колективу.
Кілька років тому за моєю пропозицією ми започаткували традицію: вирішили, що кожного року кожного ветерана наша ветеранська Рада має вітати з днем народження, не чекаючи якихось значущих ювілеїв. І в звичайний день народження можна подзвонити імениннику і привітати його – в наш час з цим немає жодних проблем, бо зараз майже всі мають мобільні телефони. І, вірите, від таких наших дзвінків люди, буває, розчулюються аж до сліз, або, навпаки, радіють, немов дитина, яка отримала бажаний подарунок.
Роздаємо нашим ветеранам газету «Металург», яку нам передають з підприємства. Дуже сподіваємося, що адміністрація підприємства позитивно відреагує на наше звернення-прохання щодо можливості надання нашим ветеранам путівок на заміську базу відпочинку, яка повинна діяти для працівників «АрселорМіттал Кривий Ріг» протягом літнього періоду. Минулого року в цьому питанні нам пішли назустріч, за що ми адміністрації дуже вдячні.
Дякуємо за підтримку і нашій профспілці – первинній організації ПМГУ. Взяти хоча б забезпечення наших ветеранів-спілчан такою корисною в побуті річчю, як ліхтарики, про що потурбувалися в профспілці.
Багато ми співпрацюємо з різними благодійними організаціями, організаторами різних благодійних акцій, дбаючи про те, щоб і наші ветерани отримували гуманітарну допомогу, яка роздається в місті для соціально-вразливих категорій населення.
В свою чергу наші ветерани беруть активну участь у волонтерському русі, допомагаючи, чим тільки можна, і українським воїнам, які зараз захищають Батьківщину від ворога, і вимушеним переселенцям, яких війна змусила виїхати з рідних місць. Про це можна розповідати дуже багато…
Намагаємося брати участь і в усіх міських заходах, що проводяться для ветеранів або з їх запрошенням. Наприклад, є серед нашого активу люди, які долучились до благодійного навчального проєкту «Університет 3-го покоління», що реалізується в нашому місті. Я особисто є головою комісії ветеранів праці та дітей війни при Раді ветеранів Кривого Рогу і членом такої ж комісії при обласній Раді ветеранів.
Так що, незважаючи на всі негаразди нашого часу, прагнемо залишатися оптимістами, не втрачаємо віру в краще майбутнє. Ось, щоб підбадьорити наших людей, ми, навіть, нещодавно на засіданні нашої Ради прийняли постанову, згідно з якою кожен наш активіст підписався під зобов`язанням…прожити до ста років! Тож бажаю всім нашим ветеранам здоров`я і довгих років життя!»
Зазначимо, що активна робота Володимира Зайця на ниві ветеранського руху отримала гідну оцінку на різних рівнях. Зокрема, його нагороджено найвищою відзнакою рідного підприємства - «Честь і гордість «АрселорМіттал Кривий Ріг»», знаком «За заслуги перед містом» 3-го ступеня та загальноукраїнською відзнакою для ветеранів - «Почесний ветеран України».
Наступною нашою співрозмовницею стала Ганна Солонченко – голова Ради ветеранів металургійного виробництва «АрселорМіттал Кривий Ріг». Як виявилося, вона зараз є студенткою вище згадуваного Університету 3-го покоління.
«Цей проект започаткували у нашому місті для таких, як ми, літніх людей, - людей, які попри свій пенсійний вік, не втратили інтерес до набуття нових знань, хочуть, як то кажуть, крокувати в ногу з часом, не відставати від більш молодих поколінь, - поділилася Ганна Степанівна. – В Університеті нам запропонували дуже цікаве навчання, розраховане на чотири місяці. Зараз воно якраз добігає кінця, і вже в цьому місяці у нас буде випускний. Цей проєкт дозволяє отримати знання, які є дуже потрібними і корисними в нашому сучасному житті. В Університеті можна і поліпшити своє знання української мови, і з інформатикою познайомитися, яка є абсолютно невідомим предметом для більшості людей нашого віку, і дізнатися багато чого з психології, що може дуже добре прислужитися і тобі особисто, і в спілкуванні з людьми, враховуючи які стреси нам всім доводиться переживати у нинішній воєнний час.
До речі, до навчання я завжди була охочою, причому, і сама навчалася, і інших навчала. Так, я відпрацювала у нас на металургійному комбінаті загалом 40 років. Починала як учениця токаря в ремонтно-механічному цеху №1, а потім закінчила технікум і вже сама як майстер стала навчати верстатників. Ще далі освоїла спеціальність інженера з охорони праці, яким працювала в вальцетокарному цеху».
Після виходу на пенсію ось вже 15 років Ганна Солонченко працює в Раді ветеранів. Її напрямок роботи – це допомога людям, які звертаються з так званими загальними питаннями. Зокрема, часто ветерани приходять з проханням допомогти впоратись з якимись побутовими проблемами, з веденням домашнього господарства. В таких випадках Ганна Солонченко, як досвідчений наставник, пропонує попрактикуватися в тих чи інших господарських справах вдома у ветеранів студентській молоді, з якою у неї налагоджено добрий контакт. І молодь, зазвичай, не підводить, виручає ветеранів.
А ось голова Ради ветеранів гірничого департаменту Ніна Голбан, яка свого часу відпрацювала 30 років інженером з нормування праці в цеху шламового господарства, вже є випускницею Університету 3-го покоління.
«Навчання там дуже сподобалося, - поділилася вона, - все викладали нам в дуже зрозумілій формі, було цікаво і, навіть, весело. Отримали ми, як я вважаю, дуже корисні знання, які точно здатні гарно нам прислужитися в житті».
За словами Ніни Іванівни, в наш час ветеранський актив ГД, окрім надання допомоги ветеранам-гірникам, дуже велику увагу приділяє волонтерству.
«Від самого початку війни, ось вже четвертий рік плетемо ми маскувальні сітки, дуже потрібні на фронті нашим воїнам. На зиму в`язали для них теплі речі, - розповіла Ніна Голбан. – Взагалі ми підтримуємо постійний контакт з однією з українських військових частин, яка зараз перебуває на передовій, тримаючи оборону в Донецькій області. Саме в цей час готуємо для наших захисників з цієї частини чергову посилку. Будуть в ній і ліки, і продукти харчування , і ще багато чого».
Наталія Кришталь та Антоніна Фролова розповіли про роботу ветеранського активу коксохімічного виробництва підприємства. Перша колись працювала на КХВ в центральній лабораторії, друга – на газорятувальній станції. Зараз Наталія Кришталь виконує обов’язки голови Ради ветеранів свого виробництва, а Антоніна Фролова є профгрупоргом ПМГУ серед ветеранів-коксохіміків.
«Як відомо, на нашому виробництві є багато робочих місць з важкими та шкідливими умовами праці. І коли ти пропрацював в таких умовах не один рік, то це часто дається взнаки, впливаючи на здоров`я людини, - наголосили вони. – Тому ми дуже вдячні нашій Профспілці, що там знайшли можливість в минулому році виділити для наших ветеранів путівки в санаторій «Курорт Орлівщина» на Дніпропетровщині. Наші жінки, яка там побували на оздоровленні, залишились дуже задоволеними».
Голова волонтерської комісії Валентина Обухова, активістка Лариса Бондаренко та секретарка Ради ветеранів підприємства Олена Вовченко в минулому працювали на різних виробництвах. Трудове життя до виходу на пенсію у Валентини Обухової пройшло в колективі прокатників, у Олени Вовченко – серед конверторників, а Лариса Бондаренко мала роботу на інженерних посадах в різних цехах, розпочавши своє трудове життя як учениця електрослюсаря і центральній лабораторії автоматизації та механізації.
Але від початку нинішньої війни всі ці жінки разом з іншими активними ветеранами дружньо взялися за спільну справу – волонтерську допомогу захисникам України та вимушеним переселенцям. Організували збір кришечок з пластикової тари для виробництва дронів, стали плести маскувальні сітки, в'язати теплі речі для українських воїнів, виготовляли для них «смаколики».
Не перераховувати скільки всього зібрали та передали вимушеним переселенцям, які через війну втратили свої домівки, - в цьому переліку є і ліки, і одяг, і різні предмети домашнього вжитку.
А ще ветеранський актив намагається всіляко, в тому числі і морально, підтримувати тих представників ветеранської організації, чиї рідні зараз перебувають в лавах оборонців рідної країни. Їх запрошують на вистави до міського театру, на безкоштовні концерти ветеранської самодіяльності в Народний дім.
Активно долучилась до волонтерських справ і Валентина Волерт, яка 20 років очолювала цехком ПМГУ ветеранської організації підприємства. Вона багато чула про те, яка це страшна річ – війна, ще задовго до подій останніх років в Україні, від свого батька – фронтовика, учасника бойових дій в період Другової світової війни. Він пройшов війну з німецькими загарбниками від першого до останнього дня, був серед тих, хто брав штурмом Берлін. Потім працював на комбінаті «Криворіжсталь» в копровому цеху.
Валентина Волерт поділилася, як їй в житті щастило на зустрічі з гарними людьми, разом з якими можна було сміливо братися за будь-які справи та починання.
Так, коли після виходу на пенсію вона прийшла ставати на облік в ветеранську організацію, їй дуже допомогли обрати для себе подальший шлях тодішній голова Ради ветеранів підприємства Олексій Лавреньов та голова цехкому Ганна Глінська, яка, можна сказати, передала Валентині Волерт естафету профспілкової роботи серед ветеранів.
«Дуже вдячна я за багаторічну допомогу та підтримку своїй заступниці в нашому цехкомі Варварі Анатоліївні Перерві - людині з багатим профспілковим досвідом, який вона набула, коли була головою цехового комітету ковальського цеху, - поділилася Валентина Борисівна. – Зараз сама допомагаю як заступниця нинішній голові цехкому – теж чудовій людині, яку добре і давно знаю, - Ірині Михайлівні Сухомлин».
За словами Валентини Волерт, вона також вдячна Наталії Щедовій, Таїсії Бараховій, Ларисі Бондаренко, Таїсії Лагодюк, Антоніні Головіной, Катерині Попковій та іншим активісткам – відповідальним, порядним жінкам-ветеранам, на яких вона завжди у всьому могла покластися під час роботи на чолі цехкому ветеранської організації.
Тож, підсумовуючи все вище сказане, можна зазначити, що у колективі ветеранів «АрселорМіттал Кривий Ріг» сформувався на сьогодні дуже діяльний актив. У його представників і набагато молодші люди можуть повчитися тому, як знаходити в собі сили і жити повноцінним життям, попри всі негаразди нинішнього воєнного часу.
