Коли кермо в надійних руках
Як ми вже повідомляли, напередодні Дня автомобіліста та дорожника, який відзначався в нашій країні 26-го жовтня, ми побували в автотранспортному управлінні (керівник Андрій Кіндрат, голова цехкому ПМГУ Лариса Мільцер), щоб дізнатися, чим зараз живе його колектив, якими турботами та планами на майбутнє…
Кожний працівник на вагу золота
Як зазначив начальник служби експлуатації автотранспортного управління наш спілчанин Рамазі Давітадзе, перед колективом АТУ стоїть задача максимально використовувати наявний парк автомобільної та спеціальної техніки. І колектив з цим справляється: зараз постійно перебувають в роботі 270 одиниць різних автотранспортних засобів, хоча на таку кількість техніки, враховуючи, що люди мають працювати на ній за змінним графіком, персоналу вкрай не вистачає, а саме – недоштат становить аж 90 осіб.
Виручає професіоналізм працівників, бо на сьогодні колектив АТУ більше ніж на половину складається з дуже досвідчених автомобілістів, ветеранів, що пропрацювали понад 30-40 років. Багато з них вже досягли пенсійного віку, але продовжують працювати, бо не уявляють свого життя, допоки буде дозволяти здоров`я, без роботи на автотранспорті.
«За таких обставин кожна людина з нашого колективу для нас, як то кажуть, на вагу золота, - підкреслив Рамазі Давітадзе, - ми всіх дуже цінуємо, і особливо вдячне керівництво управління нашим працівникам за розуміння нинішньої ситуації, готовність працювати понаднормово, виходити на роботу у власні вихідні, бо тільки так ми можемо компенсувати нестачу робочих рук.
Ось, наприклад, було діло, коли, виконуючи дуже важливі завдання, наш Сергій Марченко – справжній професіонал, що працює на 90-тонному крані, кілька тижнів виходив на роботу без вихідних.
Звісно, це все – не дуже добре, позаяк людям все ж потрібно відпочивати, але наші працівники свідомо погоджуючись працювати з таким підвищеним навантаженням, принаймні, можуть заробити більше грошей, бо зарплату отримують за фактично відпрацьований час.
Дуже не вистачає нам хлопців, котрі з нашого колективу були призвані на військову службу від початку повномасштабної ворожої агресії. Зараз в українському війську служать 89 наших колег, ми за них сильно переживаємо і молимо Бога, щоб на меморіальній дошці, яку ми влітку відкрили у себе в управлінні для вшанування пам`яті наших працівників – Героїв, які загинули у боротьбі з ворогом, більше не додалося жодного прізвища, щоб всі вони повернулися додому живими та здоровими.
Ми дуже сподіваємося, що більшість з них, виконавши свій військовий обов’язок, знову приєднаються до нашого колективу, як, зокрема, Ігор Головач, який нещодавно демобілізувався, бо вже досяг пенсійного віку. Він пообіцяв, що обов’язково повернеться до нас на роботу, ось тільки трохи відпочине після військової служби, на що, звісно, має повне право.
Ми з усіма нашими працівниками, що стали воїнами, тримаємо зв'язок, усіляко намагаємося їх підтримувати, в чому нам дуже допомагає наша Профспілка, і завжди раді бачити їх і вітати в рідному колективі, якщо їм вдається вирватися додому у відпустку. Ось, наприклад, сьогодні ми вітали у себе нашого начальника автоколони Олександра Ткаченка, який зараз перебуває на військовій службі».
За словами Рамазі Давітадзе, в період війни в АТУ, щоб хоч якось перекрити кадрові втрати, почали запрошувати на роботу водіями нарівні з чоловіками також жінок. І представниці прекрасної статі, що відгукнулися на таке запрошення, непогано себе зарекомендували, займаючи місце за кермом легкових та малотоннажних автівок, машин «Швидкої допомоги». А ось відносно перспектив зробити з жінок водіїв категорії «С», яка дає право керувати багатотонними вантажівками, в АТУ мають певні сумніви, бо водію не завадить мати навички з ремонту свого авто, а якщо воно являє собою велику і важку техніку, то без доброї чоловічої сили тут ніяк не впоратися.
Оновлення автопарку не стоїть на місці
До речі, про ремонти. В АТУ відзначають, що у взаємодії з відповідними службами підприємства в цілому вдається своєчасно забезпечувати наявну автотехніку потрібними запчастинами, включаючи і різний, так би мовити, «дріб`язок», який теж є дуже необхідним в автомобільному господарстві. Для цього у фінансовій службі підприємства, враховуючи побажання автомобілістів, пішли їм назустріч і спростили процедуру закупівлі тих запчастин, які можна придбати на ринку за невисокою ціною.
Більше того, на підприємстві , навіть, в нинішні нелегкі часи, за активної підтримки ПО ПМГУ знаходять можливість і для поповнення автомобільного парку новою технікою, зокрема, і тією, що використовується для пасажирських перевезень працівників до віддалених цехів і робочих місць. Так, зараз в АТУ чекають на виконання своїх заявок на придбання двох нових автобусів підвищеної прохідності та двох вахтовок для перевезення працівників технологічних та ремонтних бригад на об’єкти підприємства, на які ведуть доволі складні маршрути. На таких маршрутах водіям доводиться мати справу з численними переїздами через залізничні колі, з незадовільним станом доріг, а то й з повним бездоріжжям та іншими випробуваннями, які здатна витримати тільки дуже надійна техніка. Саме таку і сподіваються отримати в АТУ.
Для більш легких маршрутів в розпорядження автомобілістів в цьому році надійшли новенькі малотоннажні вантажопасажирські автомобілі «Фольксваген Крафтер». В планах додати до них ще п’ять таких же автівок.
Передбачається поповнення новою технікою і того автопарку, що використовується на підприємстві для технологічних та ремонтних потреб, а саме, мова йде про придбання бензовозу, автовишки і автокрана. В цьому році в АТУ вже отримали нові 60-тонні самоскиди марки «Шантуй» китайського виробництва в кількості чотирьох одиниць. Новинки показують високу надійність в роботі, відзначаються комфортною кабіною з обігрівом та кондиціонером, з доброю оглядовістю для водія, при цьому вони коштують значно дешевше, ніж європейські чи японські аналоги. Тому в АТУ дуже задоволені придбанням такої техніки.
Повертаючись до теми пасажирських перевезень, Рамазі Давітадзе зазначив, що сьогодні АТУ продовжує возити працівників підприємства на роботу та з роботи по маршрутам, що ведуть на комплекс доменної печі №9 та до східної групи цехів. Користуються цими рейсами і коксохіміки, бо на КХВ передбачена проміжна зупинка.
Для здійснення таких перевезень дуже стали в нагоді ті автобуси, які були закуплені в довоєнні часи, щоб в літній сезон перевозити відпочиваючих до оздоровчих комплексів підприємства на морському узбережжі.
Разом з ПМГУ
Взагалі, за словами нашого співрозмовника, у справі організації пасажирських перевезень колективу АТУ дуже допомагає первинка ПМГУ на чолі з її головою Наталею Маринюк. І це стосується не тільки сприяння з боку Профспілки тому, щоб плани та заявки автомобілістів стосовно придбання нової техніки успішно затверджувалися на рівні адміністрації підприємства з виділенням відповідних коштів. ПО ПМГУ, її комісія з охорони праці та пожежної безпеки на чолі з Миколою Грибком постійно тримають на контролі і менш значущі питання, пов’язані з пасажирськими перевезеннями, завжди готові допомогти врегулювати ті розбіжності та спірні моменти, які буває виникають між автомобілістами і замовниками їхніх послуг.
В свою чергу і спілчани з АТУ на чолі з керівниками цього підрозділу завжди готові відгукнутися і долучитися до тих справ, організатором яких виступає Профспілка. Так, в 2022 році дуже виручив нашу первинку водій АТУ Сергій Алєксєнко, зголосившись стати перевізником гуманітарної допомоги, яку на знак профспілкової солідарності з криворіжцями-арселорівцями зібрали спілчани з підприємств компанії «АрселорМіттал» у Бельгії та Німеччині.
Тоді Сергію довелося сісти за кермо вантажопасажирського тентованого фургона, хоча до того вже чимало років він був водієм легкової автівки, призначеної для використання на підприємстві як таксі. Але така зміна транспорту його аж ніяк не збентежила, бо водійського досвіду йому не позичати.
Сергій Алєксєєнко почав працювати водієм ще у 80-і роки минулого сторіччя. Так що, перш ніж стати водієм легкової автівки, встиг поїздити і на вантажівках, і на автобусах. При цьому як водію автобуса йому було не звикати і до маршрутів, що виходили за межі рідного міста. Зокрема, в ті роки, коли до складу підприємства входив агропромисловий комплекс, возив він його працівників, а в літню пору перевозив відпочиваючих до оздоровниць підприємства на морському узбережжі.
Їх кличе у мандри дорога
Сьогодні Сергію на своєму легковому «Фольксвагені» часто випадає їздити ще далі, ніж за часів роботи на автобусі, серед іншого його нинішня робота на таксі потребує і закордонних поїздок. Переважно, це поїздки до аеропортів в сусідніх країнах (бо в Україні, як відомо, в умовах війни цивільна авіація не літає), коли пасажирами таксі стають або представники підприємства, направлені в закордонні відрядження, або іноземні гості, що відвідують підприємство. Таким чином, Сергій вже встиг добре познайомитися з автошляхами Молдови, Румунії, Польщі.
«Найбільша відстань, яку довелося подолати під час таких поїздок, це – 1700 кілометрів в один бік, але, звісно, із зупинками, зокрема, і на ночівлю, бо на легковій автівці у тебя немає напарника, який передбачений на автобусах при здійсненні дальніх рейсів», - зазначив Сергій.
Тобто в роботі водія таксі, що возить пасажирів на далекі відстані, є своя специфіка: він має покладатися виключно на самого себе, знаючи, що ніхто його в дорозі не підстрахує, не підмінить. Але Сергій Алєксєєнко, сприймає це все як належне, бо впевнений і у собі, і в своїй машині, за кермо якої вперше сів якраз перед початком нинішньої війни. За його словами, автівка, на якій він зараз їздить, дуже надійна, зручна в управлінні та комфортна і для водія, і для пасажирів. Тож на ній можна без проблем долати значні відстані.
«Взагалі, мені подобається їздити далеко, бо дорога – це рух, це постійно якісь нові враження, і чим довша дорога, тим більше нового можеш побачити, відкрити для себе, - поділився наш співрозмовник. - Та що там казати, люблю я свою роботу, а інакше, мабуть, і статися не могло, бо було мені з кого брати приклад: мій батько теж був автомобілістом, працював водієм на Новокриворізькому ГЗК».
Завдячує своєму батькові за отримане у спадок прагнення працювати на автотранспорті і водій АТУ Ігор Макеєнков, який зараз теж їздить на легковій автівці, що виконує функції таксі. Більше того, саме батько порадив йому піти на роботу на тодішній комбінат «Криворіжсталь» - водієм на аглофабрику металургійного виробництва. Було це в 1996 році, коли Ігор повернувся додому після строкової служби в армії, під час якої теж був водієм – тільки на вантажівці.
Після працевлаштування на підприємство він років десять їздив на «ГАЗелі», перш ніж став водієм легкового транспорту. Але згодом йому довелося знову сідати за кермо вантажної, причому, армійської техніки. Сталося це після призову на військову службу за мобілізацією незабаром після початку АТО на Донбасі в 2014 році. Через рік Ігор повернувся на рідне підприємство, і с тих пір вже стабільно їздить тільки на легкових авто. Зараз він це робить на «Тойоті».
Ігорю Макеєнкову теж не звикати до закордонних поїздок.
«Звісно, під час таких поїздок цікаво дивитися на місця, де раніше не бував, знайомитися з такими містами, як, Кишинів, Варшава, Краків, - поділився Ігор. – Цікаво порівнювати тамтешнє життя, яким воно бачиться з кабіни автівки, з нашим. Ось взяти хоча б стан доріг, в Молдові не помічаєш великої різниці з Україною, а в Польщі – інша річ, там приємно їхати і відчувати, що під колесами твого авто магістраль європейської якості, мрія для твоїх українських колег».
Познайомилися ми і з водієм автобуса Олександром Кушкарьовим. Він займається перевезенням до робочих місць на підприємстві ремонтних бригад з ЦРМО-2. Олександр теж дуже досвідчений водій – на автобусах їздить з 2006 року, а взагалі його загальний стаж роботи водієм вже наближається до 40 років.
«Ще хлопчиною до служби в армії я рвався до автошколи, мріючи отримати водійські права. Ось так воно і пішло, - поділився Олександр. – Не можу сказати, що професія водія – якась особлива, чимось набагато краща за інші, але іншої роботи для себе я не уявляю».
Ось з таких людей, що стали автомобілістами зовсім невипадково, і вже багато років зберігають вірність обраній професій, і складається сьогодні міцний добре згуртований кістяк колективу автотранспортного управління.