Перший дзвоник для дітей наших спілчан
Перший дзвоник, особливо, коли він перший не тільки в новому навчальному році, а взагалі в житті, - це, звісно, подія, яка може запам’ятатися надовго і першокласникам, і їхнім рідним.
А ще це – чимало турбот напередодні для батьків, яким потрібно зібрати дитину до школи. І в ПО ПМГУ ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» вже не перший рік дбають про те, щоб допомогти своїм спілчанам за таких обставин.
Так, станом на 1-е вересня поточного року ПО ПМГУ допомогла зібрати до школи 134 першокласника: виплативши їхнім батькам, які є нашими спілчанами, матеріальну допомогу в розмірі 1 тис. грн. на одну дитину.
На цю тему ми запропонували поспілкуватися спілчанам з конвертерного цеху підприємства, для колективу якого цей рік виявився особливо «врожайним» на «першачків».
З першого класу – «Інтелект України»
«Я дуже хочу до школи», - поділися першокласниця Мар`яна, батько якої Вадим Юрік працює в конвертерному цеху старшим майстром відділення безперервного розливання сталі.
Дівчинка очікує, що вчитися в школі буде цікаво, тим більше, що в її класі є кілька дітей, яких вона знає та з якими товаришує ще з дошкільних часів.
З Мар`яною та її рідними автор цих рядків познайомився на врочистій шкільній лінійці 1-го вересня в Криворізькій гімназії №15 ім. Миколи Решетняка.
«Те, що Профспілка завжди поруч, коли це потрібно, завжди готова допомогти, підтримати, - я добре знаю з власного досвіду, - зазначив Вадим Юрік, - кілька років тому ми вже дякували нашій первинці ПМГУ за допомогу, коли збирали до першого класу в школу старшу доньку – Уляну, якій зараз дев`ять років. І ось знову отримали від Профспілки таку своєчасно матеріальну підтримку напередодні 1-го вересня, коли настала черга йти в перший раз в перший клас для нашої молодшої дитини.
Та особливо ми вдячні Профспілці за можливість всією сім`єю поїхати на відпочинок, насолодитися ним в якомусь комфортабельному санаторії, отримавши туди пільгову профспілкову путівку, за яку потрібно сплатити значно менше, ніж її повна вартість. Нам, наприклад, дуже сподобалося в такий здравниці, як «ДіАнна», що розташована на відомому західноукраїнському курорті - в селищі Східниця на Львівщині. Чудова там природа і є всі умови, щоб відпочити з користю для здоров`я».
«Допомога від Профспілки стала для нас приємним бонусом, який допоміг зібрати до школи нашу першокласницю, - приєдналася до нашої розмови дружина Вадима Марина, яка працює у виконкомі Центрально-Міської районної у місті ради. – На отримані кошти ми придбали зошити, які будуть потрібні доньці для навчання за програмою освітнього проєкту «Інтелект України», а також різні канцелярські приладдя: ручки, олівці, кольоровий папір і таке інше.
Маємо сподівання, що наша старша донька, яка теж навчається в цій же гімназії, буде для Мар`яни добрим прикладом в навчанні, як і в інших справах. Так, наші дівчата разом відвідають секцію рукопашного бою, що діє при гімназії, а також займаються акробатикою в ДЮСШ-1. І вони вже обидві мають в спорті успіхи, якими можна пишатися. Уляна у нас – чемпіонка, перемагала на змаганнях у рідному місті, а в Дніпрі здобула бронзову нагороду. І молодша сестричка від неї аж ніяк не відстає. Вже тричі була переможницею на міських змаганнях з акробатики.
А ще дівчата знову-таки разом відвідують вокальну студію «Арденте» при гімназії та в цьому році дебютували з сольними піснями на міжнародному фестивалі «Мир-Фест» і зайняли перші місця».
Після всього розказаного матір`ю про захоплення доньок було цікаво почути від Мар`яни, відповідь на запитання: «Ким ти хочеш бути, коли виростеш?» Виявилося, що дівчинка, попри свої нинішні спортивні та естрадні успіхи, зовсім не мріє про те, щоб стати відомою спортсменкою або співачкою. Вона хоче бути ветеринаром, бо їй дуже подобається піклуватися про двох домашніх улюбленців – котика та собаку породи французький бульдог.
«Міжнародні перспективи» для «першачків»
«1-го вересня ми пішли до школи з гарним настроєм. Нашого «першачка» – Кирила – з захопленням проводжала на урочисту шкільну лінійку, присвячену початку нового навчального року, молодша сестричка, яка поки ще відвідує дитячий садочок. А ось наш старший син - Андрій – разом зі своїми однокласниками також став учасником лінійки в тому ж самому навчальному закладі, де буде вчитися наш «першачок». Ось тільки Андрію до закінчення школи залишилося вчитися зовсім небагато – він вже десятикласник, - розповіла оператор аспірації конвертерного цеху Ганна Шумейко. – Тож до школи нам довелося збирати відразу двох учнів, а це - за нинішнього рівня цін в нашій країні, як розумієте, справа ще та, коли тільки й рахуй витрати. Бо і одне потрібно придбати, і інше, аби діти мали все необхідне для навчання.
Тому, звісно, ми вдячні Профспілці за надану до 1-го вересня матеріальну допомогу, вона була для нашої багатодітної родини дуже доречною.
Маємо сподівання, що у Кирила в школі все буде добре, бо, як то кажуть, віддали ми його в надійні руки. Найближчі чотири руки його буде навчати вчителька, яку я знаю та поважаю ще з того часу, коли сама була школяркою – ученицею 9-го класу. Тільки тоді вона була зовсім молодою вчителькою, яка почала у нас викладати після закінчення інституту: ми з однокласниками стали першими в її житті учнями, а зараз – це вже дуже досвідчений педагог.
Так, я з 5-го по 11-й клас теж навчалася в тій самій школі, де зараз вчаться вже двоє моїх синів, і мій чоловік Максим, який працює інженером в технічній адміністрації на «АрселорМіттал Кривий Ріг», теж вчився там кілька років.
Але сьогодні наша рідна школа вже має зовсім інший статус, ніж за часів нашого дитинства та юності. Зараз це – ліцей академічного спрямування «Міжнародні перспективи», створений на базі двох колишніх середніх шкіл нашого міста – першої та двадцятої, де було поглиблене вивчення німецької мови. Новостворений ліцей зберіг спеціалізацію з іноземної, зокрема, німецької філології, на сьогодні він має сталі міжнародні зв’язки, що нам дуже подобається. А ще ми задоволені тим, що наш ліцей передбачає навчання з першого по 11-й клас на відміну від багатьох інших навчальних закладів, створених в місті на базі колишніх середніх шкіл в результаті недавньої шкільної реформи.
Нам здається, що нашому «першачку» буде неважко звикнути до школи, бо серед його однокласників є чимало дітей, з якими він раніше разом ходив до дитсадка, до того ж він у нас хлопчина – активний, грайливий, захоплюється спортом та всім, що пов`яззане з військовою справою. Гадаємо, в школі точно знайдуться хлопці, що мають схожі інтереси, з якими Кирило зможе потоваришувати. Ну і ми як батьки готові дитині у всьому допомагати, сподіваємося на власний досвід, що здобули під час виховання старшого сина, а також на підприємстві, де ми разом з чоловіком, крім основної роботи, ще працюємо внутрішніми тренерами на тренінгах, що проводяться для персоналу, зокрема, «Бережи себе» та інших».
.
