Весь колектив дуже чекає на повернення колег, які зараз захищають від ворога рідну країну (частина перша)

28 вересня цього року в Україні відзначатимуть День машинобудівника. Як відомо, фахівці з цієї галузі виробництва є і серед наших спілчан, насамперед, це – працівники Ливарно-механічного заводу.

ПО ПМГУ ПАТ «АрселорМіттал Кривій Ріг» вітає їх ті їхніх колег, що теж працюють за спеціальностями машинобудівного профілю, з професійним святом. Бажаємо всім успіхів в обраній справі, міцного здоров`я, стабільної роботи та гідної винагороди за свою сумлінну працю, сімейного благополуччя, щоб було все добре з вашими рідними та близькими людьми.

Напередодні професійного свята ми побували в ремонтно-механічному цеху №1 (РМЦ-1) Ливарно-механічного заводу.

Цех зустрів автора цих рядків гулом від працюючих верстатів, тим засвідчуючи, що, попри всі проблеми сьогодення, робота РМЦ-1 залишається дуже потрібною для «АрселорМіттал Кривий Ріг».

«Так, замовлень на виготовлення різних деталей та вузлів для металургійного та іншого обладнання у нас вистачає. Надходять ці замовлення з багатьох цехів підприємства, - підтвердив заступник начальника цеху з виробництва Віталій Барахов. – Буває отримуємо і зовнішні замовлення, їх не так багато, але все ж й до таких завдань нам не звикати. Тут нічого дивного немає, бо наші замовники знають, що в нас у цеху є дійсно унікальні верстати, що ми вміємо їх використовувати і володіємо технологіями, які дозволяють виготовляти дуже нестандартні за своїми габаритами, а саме багатотонні та значні за розмірами, вироби. Далеко не на кожному машинобудівному заводі є можливості для виробництва подібної продукції.

А ось ми на постійній основі виготовляємо конуси та чаші засипних апаратів для доменних печей. Загальна вага цих двох деталей складає 67 тонн,  а їхній діаметр – понад шість метрів. Також ми виготовляємо та ремонтуємо вінці млинів для гірничого департаменту діаметром майже п’ять з половиною метрів та вагою 15 тонн.

Пам`ятаю, як про наш цех колись жартома казали , що для наших умільців немає нічого неможливо: будь-яку машину, яка потрапить до них, вони здатні скопіювати, відтворити з точністю один до одного, виготовивши усі необхідні для того деталі під дахом РМЦ-1. Звісно, це було перебільшення, та недарма ж кажуть, що в кожному жарті є лише частка жарту…»

Як вважає Віталій Барахов, і сьогодні колектив цеху має всі підстави пишатися парком наявних верстатів та їхніми технічними можливостями. Але, на жаль, людей для того, щоб працювати за таким унікальним обладнанням, в наш час дуже не вистачає.  Більше сорока працівників РМЦ-1 зараз служать в лавах українського війська, захищають рідну країну від ворога. Це – майже ціла виробнича зміна в повному складі, і головне, що серед цих людей більшість становлять саме дуже досвідчені майстри своєї справи, справжні професіонали з багаторічним стажем роботи в цеху.

Повноцінно замінити цих колег, враховуючи їхній професійний  рівень, за нинішніх часів – це щось із розряду майже неможливого. Ну, де скажіть можна знайти таких спеціалістів? Гадаєте, що серед молоді – випускників профільних навчальних закладів? Так, досвід – то діло наживне, але ж потрібне бажання його здобувати. Між тим, ситуація останнім часом складається наступна: навіть те далеке від бажаного за своєю чисельністю молоде поповнення, що таки приходить до цеху, не завжди в ньому затримується. Ось, наприклад, після того, як в нашій країні дозволили виїзд за кордон хлопцям віком від 18 років, вже двоє молодих працівників РМЦ-1 відразу подали заяви на звільнення.

Тому весь колектив цеху дуже чекає на повернення додому, на рідне підприємство колег, які зараз є військовослужбовцями.

Зазначимо, що сам Віталій Барахов теж тільки на початку нинішнього місяця повернувся до роботи в рідному цеху після трьох з половиною років служби в лавах Національної гвардії України, під час якої йому разом з побратимами неодноразово доводилося виконувати бойові завдання безпосередньо на лінії фронту.

Особливо важко, за словами Віталія, було на Луганщині, де підрозділу, в якому він служив, випало тримати оборону від значно переважаючих сил ворога. Отримана там серйозна контузія і призвела до того, що його нещодавно демобілізували за станом здоров`я.

Окрім наслідків від контузії, про участь в тих жорстоких боях сьогодні Віталію нагадує і висока державна нагорода – медаль «Захиснику Вітчизни», якою його було відзначено Указом Президента України за проявлені на фронті мужність та відвагу.

Далі буде….