Вони тримають енергетичний фронт: частина друга
Продовжуємо нашу розповідь про героїв недавнього професійного свята – енергетиків, які працюють на ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» та беруть активну участь у профспілковому житті, будучи членами ПО ПМГУ підприємства.
- За 25 років роботи в кисневому виробництві, я встигла попрацювати на різних його виробничих дільницях, - розповідає представниця цього виробництва машиністка компресорних установок Ольга Сокуренко. – Зараз моє робоче місце – біля компресорних машин. Хочу зазначити, що це - . модернізоване обладнання, яке оснащене гарною автоматикою. Цей факт, безумовно, значно полегшує роботу машиністів.
Але війна, на жаль, внесла свої корективи і серйозно все ускладнила в нашій роботі. Це пов`язано з тим, що кисневе виробництво є одним з найбільш енергоємних на нашому підприємстві. Тож нинішні проблеми в енергетиці нашої країни, коли часто відбуваються аварійні відключення від електропостачання, «скаче» напруга в електромережах, ми відчуваємо особливо гостро.
Та, незважаючи на такі обставини, духом не падаємо, віримо,що все буде добре. І, звичайно, велика подяка за увагу до нас нашій Профспілці: так, було дуже приємно до Дня енергетика отримати разом з вітаннями ще й грамоту від нашої профспілкової «первинки».
- У нас у кисневому виробництві чудовий колектив, - приєднується до бесіди голова цехкому ПМГУ цього підрозділу Надія Шпурик. – Приємно працювати разом з такими людьми, тож в наш нелегкий час хочеться кожного підтримати, щоб кожен відчував, що його цінують. Ось до цього і прагнемо, дякуючи за допомогу у цій роботі в цілому всій нашій багатотисячній профспілковій організації.
- Я вважаю свою роботу дуже цікавою, але в той же час вона й дуже відповідальна, - ділиться диспетчер теплосилового та газового господарств управління енергетичного департаменту Світлана Ляшенко. – На підприємство я прийшла ще в 1986 році, і такий багаторічний досвід мені добре допомагає в моїй нинішній роботі, бо до неї мені випало попрацювати і в цеху водопостачання, і в шламовому. Справа в тому, що для диспетчера бажано якнайбільше знати про ті цехи, безперебійне забезпечення яких енергоресурсами є для нього головним завданням. Щоб справитись з цим завданням і не допустити збоїв у виробництві, від диспетчера вимагається багато що постійно контролювати, а саме: щоб на всіх вистачало енергоресурсів, щоб був нормальний тиск у комунікаціях, якими до споживачів подаються доменний, коксовий, природний газ та інші енергоносії, щоб всі ці енергоносії мали відповідні параметри. Тож нашу роботу скучною точно не назвеш.
- Світлана Петрівна заслуговує на повагу за багаторічну відданість нашій Профспілці, - вступає у розмову голова цехкому ПМГУ УЕД Тетяна Осадчук. – Колеги, спілкуючись з нею, завжди можуть підзарядитися позитивною енергетикою, бо вона дуже світла людина, оптимістка по життю, яка вміє підняти настрій оточуючим і готова відразу відгукнутись, якщо потрібна якась допомога.
А ще у Світлани Петрівни є чому повчитися не тільки в професійному плані, бо ми її знаємо як добру господиню, бабусю, яка багато уваги приділяє своїм онукам. Серед її захоплень: приготування смачних страв, вишивання бісером. Ось і зараз вона перед вами у власноруч вишитому платті.
Наталія Мельник, з якою ми познайомилися на ТЕЦ-2, теж має чималий стаж роботи в енергетиці. Розпочинала вона майже 30 років тому на ТЕЦ-1 лаборантом експрес-лабораторії, маючи освіту інженера хіміка-технолога. З роками, як то кажуть, доросла до посади начальниці лабораторії.
Та ось вже 15 років вона працює на ТЕЦ-2 провідним інженером виробничо-технічного відділу. Нинішня її робота полягає у тому, щоб займатися підготовкою та забезпеченням усім необхідним ремонтів та проектів з розряду капітальних інвестицій, які супроводжуються модернізацією та реконструкцією обладнання.
Зокрема, не так давно не без участі Наталії на ТЕЦ-2 з`явилася нова сучасна компактна градирня зовсім іншого типу, ніж ті великі споруди, які звикли здалеку бачити на обрії мешканці Металургійного району нашого міста. Ті градирні називають баштовими відповідно до їхньої конструкції. А ось нова градирня є вентиляційною. Завдяки цьому вона більш економічна та зручна в обслуговуванні. Тож у планах теплоенергетиків здійснити подібну реконструкцію ще однієї старої градирні на ТЕЦ-2, яку встигли повністю демонтувати ще до початку війни. Також передбачається на цій ТЕЦ і модернізація одного з турбогенераторів з метою підвищення ефективності його роботи.
Але щоб ці плани були втілені у реальність, енергетикам-арселорівцям сьогодні потрібно вистояти, втримати свій фронт. І віддамо їм належне: з цим завданням вони справляються, не шкодуючи зусиль для того, щоб рідне підприємство жило, щоб на ньому продовжувало працювати виробництво, забезпечене необхідними енергоресурсами.