Як би складно не було, та шахта працює

Найближчої неділі у календарі День шахтаря. Звичайно, війна – це далеко не той час, коли варто говорити про якесь широке відзначення цього професійного свята. Але й не згадати про тих, хто щодня спускається на тяжку та небезпечну роботу під землю, теж не можна. Тож напередодні цієї дати ми разом з головою цехкому ПМГУ Сергієм Сапьолкою побували на робочих місцях гірників шахтоуправління з підземного видобутку руди гірничого департаменту ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», які перебувають в лавах профспілки, й поспілкувались на цю тему. 
    

    Сергій САПЬОЛКА, голова цехкому ШУ  ГД: 

«Зараз у нас, мабуть, один з найтяжчих років в історії структурного підрозділу. Тут усе склалось до купи: і війна, і пов’язані з нею економічні проблеми, і мобілізація багатьох наших працівників, і погіршення загального стану здоров’я шахтарів. На превеликий жаль, загинув на війні наш профгрупорг Олександр Пєтухов, маємо також  нещасний випадок на виробництві зі смертельним наслідком. 

 Але, незважаючи ні на що, сьогодні шахта працює. Хай дещо зменшено виробничу програму, з меншою кількістю працюючих (у нас мобілізовано 109 чоловік), але гірники мають роботу і відповідний заробіток. Серед кращих працівників, як завжди, члени нашої профспілки, яких нині маємо на обліку 726.
Робота на шахті тяжка, з ризиками для здоров’я та життя, тому шахтарі, безумовно, навіть в сьогоднішніх обставинах мають право на найщиріші  слова подяки за свою працю у день професійного свята. Їхня робота особливо буде затребувана після нашої Перемоги, бо на відновлення країни потрібен буде метал, для виробництва якого використовується наша руда.  

Хотів би побажати усім колегам якнайшвидшої Перемоги, мирного чистого неба, міцного здоров’я, успіхів, щастя, добробуту в родинах гірників. І також актуальне наше традиційне побажання: аби кількість спусків у шахту завжди дорівнювала б кількості підйомів на поверхню!».

Максим КАТИБЕНКО, кріпильник шахтопрохідної дільниці: 

«Який настрій напередодні нашого професійного свята? Звичайно, не зовсім святковий. Усі розуміють важку ситуацію, викликану війною. На жаль, не все так гладко, як хотілось би, але ми терпимо. Слава Богу, що шахта взагалі працює, дає роботу і певний заробіток. 

Але, думаю, зараз набагато важче нашим колегам, які в лавах ЗСУ боронять Україну зі зброєю в руках. Хотів би їм побажати берегти себе, міцного здоров’я, твердості та впевненості в тому, що ворог буде розбитий. І мир прийде на нашу землю, а буде мир – будуть робота і стабільність». 

    Іван КРИВОРУЧКО, машиніст вагоноперекидача:

    «На шахті працюю вже 4-й рік, стільки ж часу перебуваю в ПМГУ.  
Скажу  так: незважаючи на війну, наша шахта, спасибі керівництву, профспілці, яка нас підтримує, працює, хоча в місті є такі рудовидобувні підприємства, які зупинились. 

    Звичайно, зараз війна і якось не до професійного свята. Проте, якщо точніше: настрій є, він бойовий, але не святковий. З нашої дільниці 10 працівників пішли на фронт. Сьогодні ось повинен був вийти на роботу наш електрик, а його вже нема на робочому місці  – пішов захищати Вітчизну.  
    Бажаю нашим хлопцям бойового настрою, не опускати руки, все буде добре – з нами Україна! Вони нас захищають, а ми їх підтримуємо разом з нашою профспілкою чим тільки можемо».  
    

    Дмитро ГРУШЕВИЙ, слюсар черговий з ремонтів обладнання підземний:

    «У нашому колективі нормальні молоді хлопці, роботящі, стараються. З початком війни багато пішло на фронт, тому недоштат великий, навантаження на кожного працівника зросло. Стало важче працювати, а зарплата більшою не стала. 

    За 22 роки роботи  я тут всю шахту знаю – вона як родина велика.  З нашої бригади хлопці пішли на фронт, та й з друзів багато зараз воюють, ми з усіма намагаємось підтримувати зв'язок. Вітаю з Днем шахтаря всіх наших захисників, хай вони там тримаються, ми віримо в них.
     Всім підземним гірникам бажаю миру, гідної зарплати, належних умов праці, менше випадків профзахворювань, благополуччя, злагоди в родинах!». 

    Інна ДЕОРДИЦЯ, лампівник:

    «Шахта для мене, як друга домівка, бо працюю тут понад 30 років, починала ще в шахтопроходці. Тому все і всіх тут знаю. Кажуть, що тут чоловіча робота. А я тому й прийшла на шахту, бо тут у мене чоловік працював.

    Я починала з робочої «сітки», була лампівником, потім працювала в конторі у відділі праці, а зараз повернулась назад через скорочення. 
    

Усім колегам до професійного свята бажаю спокою в будь-який час доби, миру, роботи. Якщо у людини є робота, то більше майже нічого й не треба. Щастя та здоров’я всім!».  

    Ріта КАЗАКОВА, машиніст підіймальної машини:

    «Робота на шахті мені добре знайома, бо працюю тут з 2001 року, з цього ж часу перебуваю у ПМГУ. 
    Є в мене до нашого професійного свята одне, але вагоме побажання. Щоб було мирне небо, не було війни і всі люди почали нарешті посміхатись!».