Завжди готові прийти на порятунок

17 вересня в Україні відзначають День рятівника. ПО ПМГУ ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» вітає з професійним святом всіх, хто обрав для себе таку важливу для суспільства, але дуже небезпечну роботу, яка потребує мужності, сміливості та постійної готовності, попри всі ризики для власного здоров`я та життя, прийти на допомогу іншим людям, що потрапили в біду внаслідок якихось надзвичайних ситуацій.

Напередодні свята ми завітали до наших спілчан, які є професіоналами в рятувальній справі. Мова йде про колектив газорятувальної служби підприємства.

Так сталося, що візит автора цих рядків до героїв свята співпав з терміновим викликом та виїздом їхньої рятувальної команди, яка перебувала на чергуванні, до одного з цехів підприємства. На щастя, все там нормально обійшлося, без серйозних наслідків, і задоволені тим рятувальники повернулися до себе з місця виклику доволі швидко.

Найкраща робота

«Нам повідомили, що одній з працівниць нашого підприємства раптово стало погано на робочому місці, тож ми, не гаючи часу, оперативно виїхали на виробництво, де стався цей випадок,  – почав розповідати газорятівник Руслан Мельник. – Медики з медичної служби нашого підприємства, які теж туди прибули за викликом, діагностували, що жінка відчула себе погано, бо у неї трапився гіпертонічний криз, тобто різко підвищився артеріальний тиск.

Цей діагноз остаточно підтвердився, коли ми перевірили стан повітря на наявність якихось токсичних елементів і нічого шкідливого, в загрозливій для здоров`я концентрації, не виявили. На цьому власне і вичерпалась наша місія під час останнього виїзду за викликом на виробництво.

А, взагалі, нам не звикати до подібних виїздів, пов’язаних з випадками різкого погіршення на роботі стану здоров`я у працівників підприємства, - продовжив Руслан, - такі термінові виїзди трапляються у нас доволі часто, особливо в літній період, в спеку, котра здатна провокувати і підвищення тиску, і проблеми з серцем у людей, які працюють в умовах гарячого виробництва.

Але людина може відчути себе зле не тільки через спеку, а й внаслідок підвищеної загазованості, вдихання токсинів, що потрапили в повітря. Тож наше завдання і полягає в тому, щоб оперативно зробити аналіз повітря і визначати чи не містить воно якихось шкідливих речовин, здатних викликати отруєння, запаморочення у людей. При цьому ми готові і надати першу медичну допомогу, бо маємо потрібні для того навички, є в нас і необхідне обладнання. Перш за все – це апарат штучного дихання, ми навчені ним користуватися, щоб стабілізувати стан потерпілої людини та потім винести її з небезпечної зони, скажімо, до автомобіля «швидкої медичної допомоги», де вже професійні медики зможуть подбати про неї, провести необхідні реанімаційні чи інші процедури».

За словами Руслана Мельника, в колективі газорятувальної служби дуже велику увагу приділяють навчанню та тренуванням, щоб знати як діяти за будь-яких позаштатних ситуацій на виробництві. Зокрема, кожного місяця газорятівники проходять по кілька тренувальних занять, які дають змогу перевірити рівень їхньої професійної підготовки, виявити, що ще потрібно вдосконалювати.

Як зазначив Руслан, у газорятівників є за допомогою чого та чому навчатися, бо їхня служба має добрий арсенал необхідного спорядження та обладнання, як тренувального, так і того, що може добре прислужитися при реальному порятунку людей, потерпілих на виробництві.
Було цікаво дізнатися, що Руслану Мельнику в рятувальній справі досвіду не запозичувати. Працює він в газорятувальній службі ще з 1998 року. Щоправда, пару разів намагався змінити роботу, але через деякий час знову повертався до газорятувальної служби.

«Переконався я, що щось краще для себе, ніж ця робота, мабуть, не знайду. – поділився Руслан. – приваблює в нашій професії те, що вона націлена на спасіння людей, на їхній порятунок в небезпечних ситуаціях. Ну, і, звісно, приємно працювати в такому колективі, як у нас. Тут кожен один одного добре знає, це – наче друга родина, особливо, якщо взяти колег, з якими працюєш в одній бригаді. Тож на роботі завжди є з ким обговорити те, що тебе хвилює та турбує, поговорити про свої захоплення, бо хлопці у нас чим тільки не цікавляться: є і затяті рибалки, і автолюбителі, і ті, хто не уявляє свого життя без занять спортом. Інтерес до спорту і мені особливо близький, позаяк я давно захоплююсь бодібілдингом. До речі, для нашої роботи, як я вважаю, дружити зі спортом – дуже корисно».

Є в кого та чому повчитися

Зі своїм старшим і набагато більш досвідченим колегою повністю згоден газорятівник Олег Горбик, який приєднався до колективу газорятувальної служби відносно недавно – трохи більше двох років тому.

«Для нашої роботи добра фізична форма дуже потрібна, тож варто не лінуватись і знаходити час, щоб відвідати тренажерний зал, або хоча б на турніку позайматися, що я і намагаюся робити», -  поділився Олег.
 
Як розповів хлопець, про професію газорятівника він вперше почув, коли навчався в металургійному коледжі на металурга-конвертерника. Тоді на «Ярмарку професій», що проходив у місті для студентської молоді, представники «АрселорМіттал Кривий Ріг», розповідаючи про перспективи працевлаштування на підприємство, серед іншого пропонували і приєднатися до колективу газорятувальної служби. І Олег вирішив відгукнутися на таку пропозицію, хоча і мав дуже слабкі уявлення про роботу газорятівників. І сьогодні хлопець, за його словами, всім задоволений, обрана професія, як то кажуть, припала йому до душі.

«Так, спочатку відчував певний острах щодо обраної роботи, було багато незвичного, бо, в принципі, це була перша робота в моєму житті, - зізнався Олег, - але було цікаво вникати в премудрості нової для мене справи, було бажання навчатися, здобувати потрібні навички, і навчатися було в кого. Дуже я вдячний за наставництво газорятівнику Роману Резніку, все він мені терпляче пояснював, показував, повторював.

Сьогодні ми з ним працюємо в різних бригадах, але підтримку з боку старших колег я і зараз постійно відчуваю. Ось Руслан Мельник охоче ділиться власним досвідом, готовий підказати, як зробити краще те чи інше по роботі. Та, взагалі, в нашому колективі завжди є для кого звернутися за порадою, у кого розпитати про якісь нюанси роботи, про які хотів би більше дізнатися».

Що буде далі, Олег поки не загадує, бо зараз продовжує здобувати вищу освіту, навчаючись на другому курсі Державного університету економіки та технологій за спеціальністю «металургія». Але в будь-якому випадку і роботу в газорятувальній службі він теж сприймає як дуже добрий «університет»,  здатний навчити багатьом речам, дати досвід, який точно буде корисним в житті.